Село розташоване за 18 км від Звенигородки, та декілька км від автошляху Черкаси-Умань. У ХІХ ст. поблизу проходила поштова дорога Звенигородка-Шпола. На жаль дорога в саме село та в ньому в незадовільному стані. Перші згадки про це місце сягають початку XVIII ст. У XVIII ст. садиба належала князям Голіциним.

Власниками закладений дендропарк, який спочатку був 22 га, зараз має 86 га та статус пам’ятки садово-паркової архітектури XVIII ст. В центральній частині парку був збудований палац у псевдоготичному стилі, поряд з яким був фонтан, неподалік фонтану на насипному пагорбі - парнас, була альтанка, а в глибині парку - фамільний склеп. Територія парку та двору була оточена цегляним забором. Нажаль ні палацу, ні альтанки з фамільним склепом зараз не існує. Зараз залишились будинок управляючого, збудований у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури, будинок канцелярії, збудований у псевдоготичному стилі та інші господарські споруди.

В цьому маєтку князя Голіцина з 1797 по 1801 жив і навчав чисельних дітей родини відомий поет-байкар І. А. Крилов. Тут він писав байки, займався перекладами грецьких байок. Після приїзду з Козацького та публікації першої збірки він став відомим та шанованим письменником.

У 1829 році князь Григорій Олександрович Голіцин, продав резиденцію таємному раднику Івану Івановичу Фундуклею з селами Княжею та Топильною. Згодом маєтності перейшли у власність онуки Голіцина, княгині Т. Г. Куракіної, вона була останньою власницею маєтку.

Залишки маєтку та парк потребує детального дослідження та вивчення. Його композиція є не типовою для цього регіону і є унікальною за своєю структурою. Довга композиційна вісь, у вигляді головної алеї - дороги життя, з нанизаними композиційними елементами та алегоричними символами, характерними для доби романтизаму.

Парк потребує детального композиційного та історичного аналізу і вимагає до себе уваги зі сторони фахівців та є цікавим для відвідування.

За сучасним адмін. поділом – Звенигородський
За адмін. поділом ХІХ ст. – Звенигородський повіт