Леськове У 1772 роцi польськi шляхтичi Дахновськi придбали Леськове у монастирищенських князiв Ланцкоронських, i перше поколiння нових власникiв – Марiан, Олександр i Гонората - поспiхом встановили своє абсолютне панування в усiх навколишнiх селах. Досить вправно вони повели справи, i коли статки дозволили, панi Гонората зажадала «втерти носа» Станiславу Потоцькому, який саме разом з архiтектором Людвiгом Метцелем виношував плани закладання «Софiївки».

Але створення парку i будiвництво «класичного» замку - справа не одного року. Тож далi цим займалися брати Казимир i Карл Дахновськi, а ще пiзнiше - син Казимира Тадеуш. Саме вiн, вступивши у права володiння маєтком в 90-х роках ХIХ столiття, взявся докорiнно оновити i парк, i замок. На рукотворному озерi з’явився Острiв Мрiй, на лiвому березi рiчки Конели - молодий листяний лiс (на правобережжi росли сосни).

Була у Тадеуша фанатична пристрасть до коней. Кажуть, що леськiвськi хлопцi, якi служили у пана Тадеуша, не раз поверталися переможцями з європейських iподромiв. Планував останнiй iз Дахновських побудувати тут фарфоровий завод. Мрiяв про каскад озер. Архiтектор Цехановський завершував реконструкцiю замку - господар налаштувався перевозити сюди сiм’ю з Варшави…

Востаннє Дахновський побував у Леськовому у 1920-му. Стоячи в гущавинi парку, зi сльозами на очах вiн благав усiх католицьких святих зберегти родове гнiздо. І у це важко повiрити, але замок i парк розмiняли таки друге столiття своєї спотвореної прийдешнiм режимом бiографiї. У 30-х тут був пiонерський табiр, у 40-х - санаторiй для психiчнохворих, в 70-90-х - склад медичної хiмiї. Сьогоднi тут, нiбито, секретний вiйськовий об’єкт: законно потрапити на територiю маєтку неможливо. Утiм вiдомо, що з 2000 року примiщення не опалюються, дах перебуває у напiврозiбраному станi, а два роки тому впало перекриття мiж поверхами замку…

Улюблене місце відпочинку радянської номенклатури, а нині – біла пляма на карті Черкаської області, колишній замок пана Даховського неподалік Монастирища, захований від людських очей, руйнується від часу. Колишній військовий об’єкт і нині залишається вкрай засекреченим – навіть на теренах всесвітньої мережі Інтернет про єдиний замок на території Черкащини немає жодної згадки…

Село Леськове, що за кілька кілометрів від Монастирища, мало кому відоме нині – на в’їзді до нього немає навіть вказівника. Але воно останнім часом не дає спокою районній владі та інвесторам – посеред села на березі ставка розташований колишній замок пана Даховського. Обнесений кількаметровим муром майже метрової товщини, він захований від людських очей столітніми деревами. Дістатись до нього простим людям не дає військова охорона, а інвесторам – Міністерство оборони.

Санаторій для еліти

Збудував замок пан Даховський – багатій – “середнячок” за тодішніми мірками. 80 гектарів землі, ставочок з острівцем посередині та сосновий бір на протилежному березі й досі не втратили своєї краси. В селі був навіть іподром з конюшнею. Після революції замок націоналізували, і ним опікувалась радянська влада – вона про нього турбувалась не гірше за пана. Селяни-старожили ще не забули, як викладену камінням дорогу до Леськового вкатували представницькі “Чайки” – туди їздили відпочивати номенклатурники. Замок на березі мальовничої ріки, який стоїть у парку, не гіршому відомої на всю Європу “Софіївки”, вабив на відпочинок подалі від людських очей радянську еліту союзної величини. Часто тут бачили і “Чайку” маршала Чуйкова – маючи можливість відпочивати в найкращих оздоровницях Союзу, він їздив саме сюди. Як згадують старожили, село було одним з найкращих – і дорога була прокладена, і автобуси ходили. Замок був обладнаний за останнім словом тодішньої медицини – стоматкабінет, рентгенкабінет, масаж і майже сотня працівників штату, лікарі й обслуга… Замок давав роботу мешканцям навколишніх сіл.

Що ховає замків ліс?

Згодом замок був переданий до Міністерства оборони, і як тільки почались негаразди з фінансуванням, його перетворили на склади. Селяни розповідають, що тут зберігали своє причандалля військові. Потім був склад медикаментів. Що ховає замок нині – ніхто не знає. Зайти та подивитись не можна – вхід до нього охороняють військові, а верх паркану захищений колючим дротом та всіяний битим склом пляшок.

…Охоронець на блокпосту ліниво глянув на посвідчення журналістів і на прохання показати, що ж ховається за товщею парканів та високими деревами, гукнув великого начальника.

Прапорщик під’їхав на авто і, поглянувши через ворота, сказав, що без рішення начальника Маньківського гарнізону, якому підпорядкований нині замок, усередину не впустить. Дзвінок до Маньківки нічого не дав – заступник начальника гарнізону відповів відмовою. Мовляв, на території замку журналістам робити нічого. Об’їхавши навколо всі 80 гектарів земель, так і не вдалось знайти щілину, через яку можна було б побачити, що ховається за деревами. Лише самотній чолов’яга на човні щось викидав на берег, де колись була пристань.

Кому хочуть продати замок?

Як стверджує начальник цивільної охорони замку Андрій Гаврищук, будівлю давно виставлено на продаж Міністерством оборони, але районній владі він не по кишені – хоча ціну на нього поставили невелику, але в районі бракує грошей на його охорону, не те що на ремонт. Кажуть, замок виставлений на аукціон, і кілька разів навіть пролітали гелікоптери, що проводили зйомку… Але жодного фото замку в Інтернеті знайти не вдалось – складається враження, що такого об’єкту не існує взагалі…

Утім, голова Монастирищенської райдержадміністрації Богдан Тихоневич запевняє, що він неодноразово звертався до Міноборони з проханням передати замок у підпорядкування очолюваної ним структури. Проте досі справа не зрушилась з місця – замок так і залишається у напівзруйнованому стані, а на його території вирізаються дерева цінних порід.

Голова сільради села Леськово теж каже, що в нього вже руки опускаються, та очі ще з надією поглядають на замок – гроші від продажу могли б стати порятунком для села… Вся громада хотіла б бачити його відновленим. Уже п’ять років приміщення споруди не опалюються, а недавно впало перекриття між двома поверхами замку. Якщо так триватиме далі, то охороняти скоро буде нічого…

Підготував: Костянтин ПАДЕЦЬКИЙ Джерело: “Прес-Центр”